Магнітно-резонансна томографія дає змогу виявити:

• злоякісні новоутворення різного ступеня тяжкості;
• інфекційне ураження щитовидки;
• тиреоїдит;
• пухлина середостіння;
• наявність чужорідного тіла.

Для первинної діагностики гіпертиреозу необхідно здати аналіз крові на вміст тиреоїдних гормонів та ТТГ (тиреотропний гормон). Зазвичай при гіпертиреозі рівень Т3 і Т4 буде високим, а рівень ТТГ низьким. У будь-якому випадку, інтерпретувати показники має лікар-ендокринолог.

Хвороба Альцгеймера буде видно на МРТ під час дослідження на томографі з напруженістю магнітного поля від 1,5 Тл.

МРТ та КТ не показано у випадках: аутоімунного процесу (АІТ), при різних варіантах вузлів щитовидної залози (виняток – дуже великі аденоми), при гіпотиреозі та гіпертиреозі (тиреотоксикозі).

МРТ може надати дуже докладні зображення м'яких тканин, таких як щитовидна залоза та прилеглі лімфатичні вузли. . Однак УЗД шиї зазвичай є першим тестом, який роблять для вивчення щитовидної залози. МРТ також може використовуватися для пошуку поширення раку інші частини тіла, хоча це зустрічається рідше.

УЗД вважається найкращим скринінговим способом діагностувати патології щитовидки. Воно використовується як первинна форма обстеження для профілактики та діагностики захворювань щитовидної залози. МРТ щитовидки – це більш точний та експертний вид сканування.

У випадку якщо рівень вільного Т4 вище норми, обмінні процеси в організмі та вироблення в клітинах енергії посилюються, що призводить до гіпертиреозу, для якого характерні прискорене серцебиття, занепокоєння, втрата ваги, порушення сну, тремтіння в руках, сухість і почервоніння очей, набряклість обличчя.

Для оцінки функції щитовидної залози призначають Т4 вільний. Але так як Т3 утворюється на периферії, і саме він має біологічну активність в 10 разів, що перевищує її у Т4, інформативним буде також визначення Т3 вільного.