Специфічні протипоказання до ринопластики кінчика носа Епілепсія та епілептична хвороба. Бронхіальна астма. Захворювання легень та бронхів, такі як обструктивний бронхіт хронічної течії. Автоімунна патологія сполучних тканин.

бронхіальна астма; психічні захворювання; алергія на ліки, що застосовуються під час операції; дитячий та підлітковий вік до 18 років – тканини ще повністю не сформовані.

Не рекомендується робити ринопластику людям зі схильністю до формування келоїдних рубців, аутоімунними хворобами сполучної тканини, хронічними хворобами внутрішніх органів.. Відносним протипоказанням є цукровий діабет.

Ринопластику не можна проводити підліткам, які ще розвиваються. Процедура не рекомендується людям зі схильністю до келоїдних рубців та з тромбоемболічними захворюваннями.. До можливих післяопераційних ускладнень відносяться: крововилив, порушення нюху, біль.

Потрібно розуміти, що ринопластика є повноцінним хірургічним втручанням, тому ризик ускладнень є. Але, згідно зі статистичними даними, тяжкі наслідки розвиваються рідко (у 2-3% випадків).

У деяких процедурах ринопластики може бути виконана остеотомія. Остеотомія, по суті, є контрольованим переломом носа. . Іноді видалення великої горбинки з верхньої частини носа може зробити його надто широким на вигляд, а контрольований перелом дозволяє перемістити ніс у вужче положення.

Серед видів операції ринопластики найбільш складною вважається риносептопластика. Це комбінація методик для виправлення носової перегородки та корекції форм та розмірів носа. Вона дозволяє вирішити як медичні, так і естетичні проблеми, відновлює нормальне носове дихання та забезпечує комплексну корекцію.

Загальна анестезія не пов'язана з підвищеним ризиком. Навпаки, ризик ускладнень після ринопластики, що проводиться під наркозом, є значно нижчим. У перші 24 години після операції пацієнта можуть турбувати нудота, слабкість, головний біль та запаморочення. Ці симптоми безвісти зникнуть через день.