Остання стадія деменції характеризується повною втратою когнітивних та фізичних навичок. Пацієнт більше не може доглядати за собою, часто втрачає здатність говорити та розуміти оточуючих.8 Nov 2024

На пізніх стадіях деменції у пацієнта можуть виникнути значні труднощі у спілкуванні, значне погіршення когнітивних здібностей, значне погіршення пам'яті, труднощі з ідентифікацією предметів та членів сім'ї та багато іншого. Цей етап складний для хворого, але не менш важкий і для членів сім'ї.

Ознаки останньої стадії деменції

• повний розпад особистості;
• втрата навичок самообслуговування;
• тяжка депресія, апатія, маніакальні стани;
• галюцинації та марення;
• неможливість мови;
• дезорієнтація у просторі та часі;
• повна втрата пам'яті (хворий не впізнає рідних, будинок, не впізнає відображення у дзеркалі).

Деменція – це один з різновидів недоумства, що найчастіше виникає у людей похилого віку. Стан супроводжується поступовим зниженням інтелекту та розпадом особистості, що зрештою призводить до повної інвалідності.

Окремим пунктом варто виділити так звану «фекальну стадію», коли підопічні починають виявляти інтерес до власних випорожнень. Це стає справжнім випробуванням для людей, які доглядають хворих.

При ДТЛ на пізніх стадіях у пацієнтів виникають зорові галюцинації, що загрожують життю (При хворобі Паркінсона характерні звукові, тактильні, слухові галюцинації).

Найчастіше — більш ніж 99% — деменція не передається у спадок. Тож це скоріше міф. Все ж таки найголовніший фактор розвитку захворювання – вік. У цьому якщо деменція виявилася раніше 65 років, то можлива роль генетики у цьому вище: симптоми сімейної деменції зазвичай розвиваються 30—50 років.

Але до її появи людина може відчувати багато інших симптомів, які вказують на вихід, що наближається.

• Порушення режиму неспання та сну.
• Погіршення апетиту.
• Набряки на ногах.
• Слабкість …
• Замутнена свідомість, дезорієнтація…
• Порушення слуху, зору.
• Складнощі з диханням.
• Самоізоляція

Людям із деменцією часто важко згадувати нещодавно отриману інформацію, і йому доводиться покладатися на друзів, сім'ю та власні записи. Забудькуватість – частий супутник людей похилого віку. Але якщо їхні проблеми пов'язані з віком, а не зі недоумством, важливі речі вони все ж таки можуть згадати пізніше.